НАМ 3 РОКИ І В НАС Є ПОСТУШКА! Знайомо?
А чи задумувались ви, як постушки впливають на дитину та її мовлення?
Після двох та трьохрічного віку постушка/соска викликає ризик появи мовленнєвих та зубно-щелепних порушень.
Здавалося б, яким чином вона може таке спровокувати? Дитина, яка з перших місяців постійно тримає у роті соску позбавляється можливості лепетати, агукати та белькотіти. А це означає, що її артикуляційні органи не тренуються та не створюють базису рухів для подальшої появи звуків.
Як наслідок ми можемо отримати:
- пізню появу мовлення / затримку;
- спрощування або перекручування слів;
- пропуски складів у словах;
- відсутність звуків та/або заміни;
- гіпотонус м’язів мовлення;
- ротове дихання.
"Але ми даємо постушку лише тоді, коли він/вона почнає плакати!"
Найкращим заспокоєнням для малюка є мама. А надмірне "затикання" рота постушкою за найменшої потреби може спровокувати:
- відсутність потреби у спілкуванні;
- психологічну залежність.
Тоді яке відношення має постушка/соска до зубів та щелеп? Справа в тім, що у маленьких дітей піднебіння ще продовжує формуватися, а разом з ним формується розташування зубів. Використання соски чинить тиск на щелепу, зуби та піднебіння. Як результат ми отримуємо: відкритий прикус, викривлення зубів, розвиток вузького та високого піднебіння, порушення ковтання.
